Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 1 червня 2021 року № 1490-ІХ, щорічно, 4 червня в Україні на державному рівні вшановується пам'ять дітей, які загинули внаслідок російської агресії.

З початком повномасштабної війни з боку рф найгостріше постало питання збереження життя дітей. Російська повномасштабна агресія, що почалася 24 лютого 2022 року, принесла Україні нечуваний біль та втрати, особливо серед найменш захищених – дітей. Розмір трагедії вражає: в середньому 16 дітей щотижня гинуть або зазнають поранень в Україні.

Фото без опису

За даними Офісу Генерального прокурора 630 дітей загиблих, 1960 дітей  - поранені, 2247 – зниклі безвісті, 19 546 - депортовані та/або примусово переміщені, за даними з відкритих джерел, озвучуваних рф кількість таких дітей сягає до 744 тис.

Про те, точну кількість постраждалих дітей встановити неможливо через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України.

Основні причини загибелі та поранення українських дітей – це ракети, артилерійські обстріли та бомбардування житлових районів. Ворог цілить по цивільній інфраструктурі, нехтуючи нормами міжнародного права. Житлові будинки, школи, лікарні та дитячі садочки стали мішенями ракетних ударів і авіабомб. За даними ООН, багато дітей загинули саме внаслідок застосування вибухової зброї в населених пунктах.

Російські війська методично руйнують місця, які мали б бути найбезпечнішими для дітей. Понад 140 освітніх закладів було зруйновано лише за перші місяці війни, а тисячі – пошкоджено. 773 навчальних заклади постраждали від бомбардувань та обстрілів вже наприкінці березня 2022 року, з них 75 – повністю знищені. Ворог нищить школи у великих містах і малих селах, відбираючи у дітей право на освіту та на дитинство без страху. Не гребує агресор і лікарнями: від початку вторгнення під прицілом опинилося понад 800 медичних закладів, у тому числі пологові будинки та дитячі лікарні.

Вбивства і каліцтва дітей, їх викрадення та бомбардування шкіл – це не просто трагічні наслідки війни, а цілеспрямована тактика залякування і геноциду. Російська федерація грубо порушує Міжнародне гуманітарне право, зокрема Четверту Женевську конвенцію, яка зобов’язує захищати цивільних під час війни, особливо дітей. Світ вже визнав: депортація українських дітей – це воєнний злочин. Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт представників російської влади, зокрема Володимира Путіна, за організацію викрадення дітей. Але цього недостатньо.

 «Ціна, яку платять діти, є приголомшливою і неприйнятною, — заявила Виконавча директорка ЮНІСЕФ Кетрін Рассел. — Діти гинуть у своїх ліжках, у лікарнях та на дитячих майданчиках, залишаючи сім’ї спустошеними через втрату молодих життів або серйозні поранення».

Кожен випадок убивства, поранення, сексуального насилля, депортації та примусового переміщення українських дітей свідчить про геноцид та злочини проти людяності. Ці злочини не залишаться безкарними. Кожен винний буде притягнутий до відповідальності, і після перемоги України справедливість буде відновлено.

Ми ніколи не пробачимо всі ці злочини по відношенню до дітей України! Вічна памʼять кожному й кожній, чиє життя було забране російською війною проти України!