Ці весняні дні минулого року мали особливе значення….

Вони увірвалися доброю і такою очікуваною звісткою у наші серця!

Це дні, коли підступний ворог тікав з нашої поліської землі..

Із землі українського непереможного народу!

Нехай кожен пригадає ті емоції, що відчував у ті дні, коли всі ми розуміли, що наші воїни – найкращі, бо вони – незламні!

Ніколи справжнього українця не залякати ані холодом, ані голодом!

Нехай кожен зрозуміє ціну тих радісних днів – це безліч поламаних життів…Хтось вже ніколи не повернеться додому… не обійме батьків, дітей, дружину. Для когось життя вже не стане таким, як раніше, бо травми та поранення нагадуватимуть про себе до останнього дня.

Нехай кожен подякує тим хлопцям, які добровільно стали на захист нашої незалежності, без жодної думки про те, що їх чекатиме попереду.

Згадайте добрим словом всіх тих, хто піклувався про побут: діставав зерно, молов його, як міг, сіяв муку, випікав хліб, ризикуючи життям їхав по лісових дорогах, щоб привезти хоч якісь продукти, виходив на нічні чергування для забезпечення порядку та нашого спокою.

Пам’ятаймо цей страшний час, який дав нам зрозуміти, що наша сила в єднанні і саме це робить нас незламними!

Фото без опису